проект закона електронная комерция

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «Про електронну комерцію»

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Мета даного закону.
Стаття 2. Відносини, які регулюються даним законом.
Стаття 3. Визначення.
Стаття 4. Учасники відносин, що регулюються даним законом.
Стаття 5. Принципи правового регулювання електронної комерції.
Стаття 6. Законодавство про електронну комерцію.

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ ПОСЕРЕДНИКИ
Стаття 7. Послуги інформаційних посередників.

РОЗДІЛ 3. ОСОБИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ЕЛЕКТРОННУ КОМЕРЦІЮ
Стаття 8. Правовий статус осіб, що здійснюють електронну комерцію.
Стаття 9. Вимоги до надання інформації особами, що здійснюють електронну комерцію.
Стаття 10. Вимоги до надання інформації особами, що здійснюють електронну комерцію в мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 4. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРІВ В ЕЛЕКТРОННІЙ КОМЕРЦІЇ
Стаття 11. Укладення договору шляхом обміну електронними документами.
Стаття 12. Визнання договірних зобов”язань сторонами.
Стаття 13. Порядок укладення договору в електронній комерції.
Стаття 14. Умови договору в електронній комерції.

РОЗДІЛ 5. ПРАВИЛА ТОРГІВЛІ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Стаття 15. Вимоги до продажу товарів у мережі Інтернет
Стаття 16. Вимоги до оформлення повідомлення про намір придбати товар у мережі Інтернет
Стаття 17. Вимоги до продавця товарів у мережі Інтернет
Стаття 18. Передача товару замовленого через мережу Інтернет
Стаття 19. Порушення прав покупця товарів через мережу Інтернет
Стаття 20. Повернення товару придбаного з використанням мережі Інтернет

РОЗДІЛ 6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 21. Надбання чинності даного закону.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мета даного закону
Метою даного закону є забезпечення правових умов для електронної комерції: затвердження прав та обов”язків осіб, що здійснюють електронну комерцію, визначення правил торгівлі у мережі Інтернет, визнання електронних документів як судових доказів.

Стаття 2. Відносини, які регулюються даним законом
1. Даний закон регулює відносини, що виникають між особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, або приймають участь у здійсненні операцій чи інших юридичних дій з використанням електронних документів.
2. Зміст окремих видів зобов”язань, що виникають з підстав, передбачених п. 1 цієї Статті та порядок їх виконання регулюється цивільним законодавством.
3. Даний закон не розповсюджується на торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, зброєю, лікарськими засобами та іншими забороненими для вільного продажу товарами.

Стаття 3. Визначення
У даному законі використовуються наступні терміни і визначення:
Електронна комерція - укладення шляхом обміну електронними документами наступних операцій, передбачених ГК України (але не обмежуючись ними): купівля-продаж, постачання, відшкодувальне надання послуг, перевезення, займ і кредит, фінансування під поступку грошової вимоги, банківський внесок, банківський рахунок, розрахунки, зберігання, страхування, доручення, комісія, агентство, довірче управління майном, комерційна концесія, просте товариство, публічна обіцянка нагороди, публічний конкурс, а також придбання і здійснення з використанням електронних засобів інших прав і обов”язків у сфері підприємницької діяльності.
Це підприємницька діяльність, а також пов”язана з нею непідприємницька діяльність (будь-яка не заборонена законом економічна діяльність), що здійснюється у електронному вигляді - з використанням сучасних комунікаційних засобів, у тому числі в інформаційному середовищі глобальної комп”ютерної мережі Інтернет.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов”язкові реквізити документа.
Відправник електронного документа - фізична або юридична особа, яка або від імені якої направляються електронні документи, за винятком осіб, що діють як інформаційні посередники відносно цих документів.
Одержувач електронного документа - фізична або юридична особа, якій електронний документ відправлений самим відправником або від імені
відправника за винятком осіб, що діють як інформаційні посередники відносно цього документа.
Учасник електронної комерції — особа, що здійснює електронну комерцію, клієнт, інформаційний посередник (постачальник послуг, провайдер).
Особа, що здійснює електронну комерцію, - юридична особа або громадянин, зареєстрований як приватний підприємець, що здійснює продаж товарів, виконання робіт і надання послуг, а також іншу діяльність у сфері підприємництва з використанням електронних документів у мережі Інтернет.
Клієнт - фізична або юридична особа, яка має право на отримання майна, робіт і послуг, а також інші права на підставі договору, укладеного з особою, що здійснює електронну комерцію.
Інформаційний посередник (постачальник послуг, провайдер) -
юридична або фізична особа, яка від імені іншої особи відправляє, отримує чи зберігає електронні документи або надає інші послуги відносно даних документів.
Інформаційна система - система для підготовки, відправки, отримання, зберігання або іншої обробки електронних документів.
Покупець - громадянин, що має намір замовити або придбати чи замовляє, або купує товари виключно для особистих, сімейних, домашніх і інших потреб, не пов”язаних із здійсненням підприємницької діяльності;
Продавець - організація незалежно від її організаційно-правової форми, а також приватний підприємець, які здійснюють продаж товарів дистанційним способом;
Продаж товарів у мережі Інтернет - продаж товарів за договором роздрібної купівлі-продажу, що укладається на підставі ознайомлення покупця із запропонованим продавцем описом товару, що міститься у каталогах, проспектах, буклетах або представленим на фотознімках чи за допомогою засобів зв”язку, іншими способами, що виключають можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або зразком товару при укладенні такого договору.

Стаття 4. Учасники відносин, що регулюються даним законом.
Учасниками відносин, що регулюються цим законом можуть бути фізичні і юридичні особи, що знаходяться на території України. У відносинах, що регулюються цим законом, можуть брати участь також Україна, суб”єкти господарювання України і державні установи.

Стаття 5. Принципи правового регулювання електронної комерції.
Правове регулювання електронної комерції ґрунтується на принципах рівності учасників економічних відносин, свободи договору, безперешкодного здійснення підприємницької діяльності, вільного переміщення товарів, послуг і
фінансових коштів на всій території України, а також гарантіях судового захисту прав учасників електронної комерції.
Фізичні та юридичні особи набувають і втілюють права та обов”язки в області електронної комерції за своєю волею і в своїх інтересах. Вони вільні у встановленні своїх прав і обов”язків на основі договору та у визначенні будь-яких умов договору, які не суперечать законодавству.
Набуття і здійснення фізичними та юридичними особами своїх прав і обов”язків в області електронної комерції можуть бути обмежені тільки законами України.

Стаття 6. Законодавство про електронну комерцію
Законодавство про електронну комерцію є частиною правової системи України.
Електронна комерція регулюється цим законом, Законами України “Про інформатизацію”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронний цифровий підпис”, “Про телекомунікації”, а також іншими нормативне правовими актами України та угодами сторін.
Законодавство про електронну комерцію застосовується разом з іншим законодавством України, що регулює економічну та підприємницьку діяльність, а також охорону прав споживачів.
Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені законодавством про електронну комерцію, тоді застосовуються правила міжнародного договору.

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ ПОСЕРЕДНИКИ

Стаття 7. Послуги інформаційних посередників
1. Учасники електронної комерції з метою обміну та зберігання електронних документів можуть звертатися до послуг інформаційних посередників. Послуги інформаційних посередників полягають у передачі електронних документів телекомунікаційною мережею, а також наданні учасникові електронної комерції доступу до телекомунікаційної мережі. Передача електронних документів і надання доступу до телекомунікаційної мережі, передбачені в п.1 цієї статті, включають автоматичне і короткочасне зберігання переданих електронних документів з винятковою метою здійснити їх передачу телекомунікаційною мережею.
2. Інформаційний посередник не несе юридичної відповідальності за зміст переданого ним електронного документа за наступних умов:
- інформаційний посередник не є відправником електронного документа;
- інформаційний посередник самостійно не визначав одержувача електронного документа;
- інформаційний посередник не складав зміст електронного документа.
3. Інформаційний посередник не несе відповідальності за зберігання електронних документів при автоматичному і короткочасному зберіганні даних документів з метою їх ефективної передачі, здійснюваної за дорученням учасника електронної комерції.
4. Інформаційний посередник не зобов”язаний контролювати та перевіряти законність електронних документів, які передаються чи зберігаються, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

РОЗДІЛ 3. ОСОБИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ЕЛЕКТРОННУ КОМЕРЦІЮ

Стаття 8. Правовий статус осіб, що здійснюють електронну комерцію
Електронна комерція може здійснюватися юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, або фізичними особами, зареєстрованими як приватні підприємці.
Право здійснювати електронну комерцію виникає з моменту державної реєстрації юридичної особи, або приватного підприємця за винятком випадків, передбачених законодавством України про ліцензування окремих видів діяльності.

Стаття 9. Вимоги до надання інформації особами, що здійснюють електронну комерцію
1. Особи, що здійснюють електронну комерцію, зобов”язані надавати клієнтам і уповноваженим державним органам інформацію про своє правове положення і діяльність, а також забезпечувати легкий, прямий і постійний доступ до даної інформації.
2. Інформація про правовий статус осіб, що здійснюють електронну комерцію повинна включати наступні обов”язкові відомості:
а) фірмова назва юридичної особи, яка повинна містити вказівку на її організаційно-правову форму, або
б) прізвище, ім”я і по батькові громадянина, зареєстрованого як приватний підприємець;
в) місце знаходження юридичної особи або місце проживання приватного підприємця, поштова й електронна адреса, за якою з ним здійснюється зв”язок;
г) реєстр юридичних осіб або інший реєстр, в якому зареєстрована особа, що здійснює електронну комерцію, і номер її реєстраційного свідоцтва;
д) наявність ліцензії (якщо це необхідно згідно законодавства), номер ліцензії, терміни ліцензії, найменування державного органу, що видав ліцензію.

3. Інформація про діяльність, яка відправляється клієнтам особами, що здійснюють електронну комерцію, а також пропозиції робити оферти повинні відповідати наступним вимогам:
- повинна бути легко визначувана клієнтами як інформація, що відправляється в рекламних цілях або з пропозицією робити оферти;
- юридична особа або приватний підприємець, від імені якого направлена інформація, мають бути чітко зазначені;
- ціни на товари І послуги, що надаються особами, які здійснюють електронну комерцію, мають бути чітко зазначені;
- такі умови як знижки, премії або подарунки, повинні бути чітко зазначені, а вимоги, яким необхідно відповідати, щоб виконати дані умови, повинні бути доступні для розуміння клієнта і вказані точно та недвозначно;
- умови змагань або ігор, організовуваних з метою просування товару або послуги, повинні бути точно визначені, доступні для розуміння клієнта і викладені ясно і недвозначно.
4. Не узгоджена (не затребувана) з клієнтом інформація або пропозиції робити оферти, що направляються фізичній або юридичній особі електронною поштою, мають визначатися легко і точно у момент отримання.

Стаття 10. Вимоги до надання інформації особами, що здійснюють електронну комерцію в мережі Інтернет
Особи, що здійснюють електронну комерцію в мережі Інтернет, зобов”язані надавати клієнтам і уповноваженим державним органам інформацію про своє правове положення і діяльність, а також забезпечувати легкий, прямий і постійний доступ до даної інформації на своєму сайті в мережі Інтернет згідно ст. 9 цього закону на загальних підставах.

РОЗДІЛ 4. УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРІВ В ЕЛЕКТРОННІЙ КОМЕРЦІЇ

Стаття 11. Укладення договору шляхом обміну електронними документами
1. Договір в електронній комерції може бути укладений шляхом обміну електронними документами, які дозволяють достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором. Договір в електронній комерції не може бути визнаний укладеним або таким, що не породжує передбачені в ньому правові наслідки тільки на тій підставі, що він укладений з використанням електронних документів. Письмова форма вказаного договору вважається дотриманою.
2. Виключення з правила, передбаченого п.1, можуть бути встановлені тільки законодавством України.

Стаття 12. Визнання договірних зобов”язань сторонами
Якщо за згодою сторін при договір укладено з використанням електронних документів, то умови даного договору і витікаючі з них зобов”язання сторін не можуть бути оскаржені сторонами лише на тій підставі, що він укладений шляхом обміну електронними документами.

Стаття 13. Порядок укладення договору в електронній комерції.
1. При укладенні договору в електронній комерції оферта (пропозиція укласти договір) однієї із сторін і її акцепт (ухвалення пропозиції) іншою стороною можуть бути відправлені й отримані у вигляді електронних
2. Пропозиція укласти договір (оферта) може бути направлена самим оферентом чи особою, уповноваженою діяти від його імені відносно даної пропозиції, або інформаційною системою, що програмується оферентом або від його імені і яка діє автоматично.
3. Договір вважається укладеним у момент отримання особою, що направила оферту, її акцепту.
Відсутність відповіді не є акцептом, якщо інше не передбачене законом або колишніми діловими відносинами сторін.
Підтвердження отримання електронного документа не є акцептом, якщо інше не передбачене угодою між відправником і одержувачем електронного документа.

Стаття 14. Умови договору в електронній комерції
1. Пропозиція укласти договір (оферта), у тому числі адресоване невизначеному колу осіб, повинна містити всі істотні умови договору відповідно до законодавства України, а також обов”язкові умови, передбачені цим законом.
2. У договорі може бути передбачено, що його окремі умови включаються до договору шляхом відсилання до іншого електронного документа. Вказані умови не можуть бути визнані недійсними тільки на тій підставі, що вони укладені шляхом відсилання.
3. Договір в електронній комерції повинен містити наступні обов”язкові умови:
- технологію (процедуру) укладення договору;
- технологію і процедуру використання аналогів власного підпису;
- можливість і порядок внесення змін при узгодженні умов договору;
- спосіб і порядок акцепту;
- спосіб і порядок відгуку можливого помилкового акцепту;
- вказівки на умови, що включаються до договору шляхом відсилання до іншого електронного документа і порядок технічного доступу до відповідного відсилання;
- спосіб зберігання і пред”явлення електронних документів і умови електронного доступу до даної документації, а також умови надання паперових копій електронних документів.
4. Умови договору в електронній торгівлі повинні бути сформульовані чітко і недвозначно українською мовою і представлені у формі, доступній для сприйняття клієнтом, що не володіє спеціальними знаннями, а також що дозволяє клієнтові зберігати і відтворювати договір.
5. Інформація про умови договору повинна надаватися клієнтам до Уклаяення яоговопу.

РОЗДІЛ 5. ПРАВИЛА ТОРГІВЛІ У МЕРЕЖІ ШТЕРНЕТ

Стаття 15. Вимоги до продажу товарів (послуг) у мережі Інтернет
1. Перелік товарів (послуг), що продаються в мережі Інтернет, і послуг, що надаються у зв”язку з таким продажем, визначається продавцем.
2. Не допускається продаж дистанційним способом алкогольної продукції, а також товарів, вільна реалізація яких заборонена або обмежена законодавством.
3. Пропозиція товару в його описі, звернена до невизначеного кола осіб, визнається публічною офертою, якщо вона достатньо визначена і містить всі суттєві умови договору.
Продавець зобов”язаний укласти договір з будь-якою особою, яка виявила намір придбати товар , запропонований в його описі.
4. Дія цієї статті поширюється і на регулювання продажу товарів та послуг у мережі Інтернет з використанням Інтернет-аукціонів.

Стаття 16. Вимоги до оформлення повідомлення про намір придбати товар у мережі Інтернет
1. У випадку якщо покупець передає продавцеві повідомлення про свій намір придбати товар, у повідомленні повинні бути обов”язково вказані:
а) повне фірмове найменування (найменування) і адреса (місце знаходження) продавця, прізвище, ім”я, по батькові покупця або вказаної ним особи (одержувача), адреса, за якою слід доставити товар;
б) найменування товару, артикул, марка, різновид, кількість предметів, що входять до комплекту товару та ціна товару;
в) вид послуги (при наданні), час її виконання і вартість;
г) зобов”язання покупця.

Стаття 17. Вимоги до продавші товарів (послуг) у мережі Інтернет
1. Продавець повинен забезпечувати конфіденційність персональних даних про покупця згідно законодавства України в області персональних даних.
2. Зобов”язання продавця щодо передачі товару та інші зобов”язання, пов”язані з передачею товару, виникають з моменту отримання продавцем відповідного повідомлення покупця про намір укласти договір.
3. Договір вважається укладеним з моменту видачі продавцем покупцеві касового або товарного чека чи іншого документа, який підтверджує оплату товару, або з моменту отримання продавцем повідомлення про намір покупця придбати товар. Продавець, у свою чергу, має підтвердити отримання повідомлення про намір покупця придбати товар.
4. Забороняється придбання товарів в Інтернет-магазинах і аукціонах, організатори яких не одержали у встановленому порядку дозвіл на торгівлю і проведення аукціонів і не встали на податковий облік для сплати податку на додану вартість.

Стаття 18. Передача товару замовленого через мережу Інтернет чи придбаного на Інтернет-аукціоні
При оплаті товарів покупцем у безготівковій формі або продажі товарів у кредит (за винятком оплати з використанням банківських платіжних карт) продавець зобов”язаний підтвердити передачу товару шляхом складання накладної або акту здачі-приймання товару.
Покупець має право відмовитися від товару у будь-який час до його передачі, а після передачі товару - протягом 7 днів.
У випадку якщо договір складений з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов”язаний у встановлений договором термін доставити товар в місце, вказане покупцем, а якщо місце доставки товару покупцем не вказане, то в місце його проживання.
Продавець зобов”язаний передати товар покупцеві в порядку і терміни, які встановлені в договорі.
За порушення продавцем термінів передачі товару покупцеві продавець несе відповідальність відповідно до Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Стаття 19. Порушення прав покупця товарів через мережу Інтернет
1. Покупець, якому проданий товар неналежної якості, якщо це не було обумовлено продавцем, має право на власний вибір зажадати:
а) безвідплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення покупцем або третьою особою;
б) відповідного зменшення купувальної ціни;
в) заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу) або на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу) з відповідним перерахунком купувальної ціни. При цьому відносно технічно складних і дорогих товарів ці вимоги покупця підлягають задоволенню у разі виявлення істотних недоліків.
2. Покупець замість пред”явлення вимог, вказаних в ст. 17 цього закону, має право відмовитися від виконання договору і зажадати повернення сплаченої за товар суми. На вимогу продавця і за його рахунок покупець повинен повернути товар з недоліками.
3. Покупець має право також зажадати повного відшкодування збитків, заподіяних йому унаслідок продажу товару неналежної якості. Збитки відшкодовуються покупцю відшкодовуються згідно законодавства.
4. При відмові продавця передати товар покупець має право відмовитися від виконання договору і зажадати відшкодування заподіяних збитків.

Стаття 20. Повернення товару придбаного з використанням мережі Інтернет.
1. При поверненні товару неналежної якості відсутність у покупця документа, підтверджуючого факт і умови покупки товару, не позбавляє його можливості посилатися на інші докази придбання товару у продавця.
2. Інформація про порядок і терміни повернення товару споживачем повинна містити:
а) адресу (місце знаходження) продавця, за якою здійснюється повернення товару;
б) режим роботи продавця;
в) максимальний термін, протягом якого товар може бути повернений продавцеві, або мінімально встановлений термін, передбачений ст. 18 цього закону;
г) попередження про необхідність збереження товарного вигляду, споживчих властивостей товару належної якості до повернення його продавцеві, а також документів, підтверджуючих укладення договору;
д) термін і порядок повернення суми, сплаченої покупцем за товар.
3. При поверненні покупцем товару належної якості складаються накладна або акт про повернення товару, в яких указуються:
а) повна фірмова назва (найменування) продавця;
б) прізвище, ім”я, по батькові покупця;
в) назва товару;
г) дата укладення договору і передачі товару;
д) сума, що підлягає поверненню;
е) підписи продавця і покупця (представника покупця). Відмова або ухилення продавця від складання накладної або акту не позбавляють покупця права вимагати повернення товару та (або) повернення суми, сплаченої покупцем відповідно до договору.
4. Витрати на здійснення повернення суми, сплаченої покупцем відповідно до договору, несе продавець.
5. Оплата товару покупцем шляхом переказу коштів на рахунок третьої особи, вказаної продавцем, не звільняє продавця від обов”язку здійснити повернення сплаченої покупцем суми при поверненні покупцем товару як належної, так і неналежної якості.

РОЗДІЛ 6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 21. Набрання чинності даного закону
Цей закон набуває чинності з дня його офіційного опублікування.